селище Турбів
Селище Турбів. Перша письмова згадка про Турбів датується серпнем 1545 року в описі Вінницького замку як «…маєток Петра Брашковича — село Турбів над гирлом річки «Вільшанки», що був приписаний до Вінницького замку і постачав йому продовольство.
Втім, історики схильні вважати, що Турбів є значно давнішим поселенням. Зокрема однією із ймовірних дат є 1150 рік, який пов’язують із плем’ям турпіїв, що можливо й дали назву поселенню.
У XVI столітті містечко належало до Брацлавського повіту та входило до складу Прилуцького ключа і належить могутньому князеві Янушу Збаразькому — брацлавському воєводі.
У 1604 році між князем Янушем Острозьким і Янушем Збаразьким і його синами, потім протягом багатьох років проходили межові спори за маєтності.
Межові знаки між маєтками великих землевласників проходили від Животова, Погребища до Турбова і Прилуки вище по Київському воєводству.
По смерті воєводи Турбовом володіли його сини, спочатку Криштоф, а з 1627 року — Юрій, «… Прилука з замком і околицями, до яких належить Н. Гребля, Лисіївка, Турбів, Курава, Скибинці…» й інші села.
Потрібно зазначити, що брати Збаразькі не були звичайними поміщиками. Це були високоосвічені люди з передовими поглядами. Криштоф був учнем Галілео Галілея, а Юрій мав чудову освіту і високий військовий чин.
Обидва брати були неодружені, після смерті Криштофа Юрій купує замок у Піліце (Польща) і в Україну не повертається.
У 1594 році посол німецького імператора до Запорізького війська Еріх Лясота перший в історії описав козацькі січі на берегах Десни. У 1632 році Прилука на короткий час стала навіть столицею Козацької України. Сотенне містечко Вінницького полку занепало в буреломний період Хмельниччини.
Козацька січ на Десні, про яку описує Е. Лясота, була побудована на березі Десни між Прилукою і Турбовом, включаючи острів Виспу. У 1958 році під час будівництва їдальні Староприлуцької школи-інтернату будівельники знайшли козацьку шаблю і козацькі люльки.
Рід Збаразьких (по чоловічій лінії) закінчується у 1631 році. Землі, замки, міста перейшли на Марисю Базильову-Захаровську, рідну сестру Януша Збаразького, а від неї — до дочки Ганни, що була одружена з Костянтином Вешнивецьким — воєводою руським.
На початку XVII ст. Турбовом володіли кілька поміщиків, які заснували тут свої маєтки, впроваджували фільварково-панщинну форму господарювання, посилювали експлуатацію селян.
У 1920 році в Турбівському лісі діяла Подільська повстанська група отамана Орла (Гальчевського).
До 1923 року Турбів входив до Бердичівського повіту Київської губернії. З 7 березня 1923 року він відійшов до складу Вахнівського району Вінницького округу.
У 1929 році Турбів стає районним центром. У 1931 році увійшов до складу Липовецького району. У лютому 1935 року знову став районним центром.
14 березня 1944 року селище визволене від німецьких військ військами 2-го Українського фронту.
Згідно з постановою облвиконкому від 28 грудня 1956 року село Турбів стає селищем міського типу. З 1959 року входить до складу Липовецького району.
У 2020 році Турбів став адміністративним центром Турбівської селищної територіальної громади Вінницького району Вінницької області. До складу громади також увійшли 9 колишніх сільських рад (21 село).