Фото без опису

🕯 4 червня. День, коли серце стискається до болю...

Сьогодні, ми вшановуємо пам'ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії росії проти України.
Для нас, українців, це не просто дата.
Це — рана, яка не загоюється.
Це — дитячі очі, які більше не побачать світанку.
Це — колискова, що так і не доспівалась…

Коли почалась ця страшна війна, ми навіть уявити не могли, скільки маленьких життів вона забере.
Малюки в укриттях. Діти на окупованих територіях, що близько до фронту. Це — страшна правда нашого сьогодення.

росія не просто воює з Україною. Вона краде дитинство.
Краде сміх, перші кроки, перші зошити, перші мрії...

Сьогодні кожна мати пригортає свою дитину міцніше, а кожне ім’я загиблої дитини звучить, як дзвін - нас не зламати, але ми маємо право плакати і маємо пам’ятати.

💔 Пам’ятаємо тих, хто більше ніколи не зіграє у піжмурки чи футбол на шкільному подвір’ї, та тих, які не встигли навіть сказати слово «мама».

Наш обов’язок — жити так, щоб їхні імена не згасли.
Щоб світ ніколи не забув, чому ми боремось.
Щоб ця жорстокість більше ніколи не повторилась.

Низький уклін та щирі співчуття батькам, які пережили найстрашніше.
Схиляємо голови перед кожною маленькою душею, яку забрала війна.

Світла пам’ять янголятам України.
Нехай їх охороняють небеса.